Вітаю Вас батьки, проводячи діагностику мови Ваших малюків вже, як закономірність я спостерігаю гіперактивність та синдром дефіциту уваги.
Багато факторів впливають на гіперактивність, саме тому я переклала та підготувала цю статтю для Вас. Стаття написана докторами наук з практичної психології і я дуже хочу, щоб вона допомогла і Вам, і нам у спілкуванні, і навчанні дітей, як шкільного так і дошкільного віку!
Отже! Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю або СДВГ - це стан, який призводить до постійної неуважності, гіперактивності та імпульсивних дітей.
СДВГ - найпоширеніша причина порушень поведінки та труднощів навчання у дошкільному та шкільному віці. За методико-психологічними даними близько 60% дітей спостерігаються прояви цього синдрому протягом усього розвитку особистості.
Тому зазначена проблема є об'єктом пильної уваги психологів, психіатрів, педагогів та батьків.
Складність проблеми та недостатня чіткість у питаннях постановки діагнозу СДВГ та шляхів лікування призводить до виникнення багатьох етичних та юридичних ускладнень у психіатрів та неврологів.
У зв'язку з цим більшість фахівців вважають ефективним комплексний підхід у питаннях допомоги дітям із СДВГ та їхнім сім'ям.
Першорядну роль комплексному підході грає поведінкова і педагогічна корекція.
Лікар медичних наук, професор Ю. З. Шевченко сказав: "Жодна таблетка не може навчити людину, як слід поводитися.
Неадекватна поведінка, що виникла в дитинстві, здатна зафіксуватися і звично відтворюватись..."
Розроблені нами поради для батьків "Гіпер - може стати супер" за своєчасного кваліфікованого використання допоможе гіперактивним дітям компенсувати емоційні та поведінкові та повноцінно розвиватися, а також адаптуватися у соціумі.
Найбільший інтерес для дослідників синдрому дефіциту уваги у сучасних умовах становлять такі проблеми:
- загальна поширеність ознак СДВГ: серед дітей дошкільного та шкільного віку від 30% до 40%;
- у 30-70% дітей, які мали ознаки СДВГ, ці прояви зберігаються у середньому віці;
- ознаки прояву СДВГ викликають труднощі у навчанні та соціальній активності у дошкільному та шкільному віці.
Важливе значення для теоретиків і особливо практиків має вивчення причин появи СДВГ. Дослідники, як психологи, і психіатри, невропатологи стверджують, що це специфічна особливість психіки, обумовлена фізіологічними і психосоціальними чинниками.
Існує безліч теорій, що визначають появу СДВГ:
- теорія спадковості;
- теорія порушення біохімічних прочісів мозку;
- Пренатальна патологія;
- Ускладнення при пологах;
- гіпотеза про вплив продуктів;
- гіпотеза про куріння під час вагітності;
- теорія проблемного оточення;
- відносини з батьками та виховання.
Всі ці теорії не доведені, а останні дві науково не обґрунтовані.
З огляду на це причини схильності до СДВГ досить не досліджені. Але вчені зійшлися у тому, що значної ролі у формуванні розлади грають такі чинники:
- генетична схильність;
- Виховання;
- Соціальне оточення.
Топ 13 рекомендацій батькам гіперактивних дітей
1. Малюк не винен, що він такий "живчик", тому марно його лаяти, карати, влаштовувати принизливі мовчазні бойкоти.
2. Навчити дитину керувати собою - ваше першочергове завдання. Контролювати власні емоції допоможуть "агресивні" ігри. людей, тупотіти ногами. Дитині просто необхідно звільняти енергію, навчіть її робити це.
3. У вихованні необхідно уникати двох крайнощів - проявів надмірної м'якості і занадто великих вимог.
4. Дитині потрібно заохочувати кожного разу, як йому вдалося довести розпочату справу до кінця.
5. Необхідно оберігати дітей від перевтоми, пов'язаної із зайвою кількістю вражень (телевізор, комп'ютер), уникати місць із підвищеним скупченням людей (магазинів, ринків тощо).
6.В деяких випадках зайва активність та збудженість дитини може бути результатом втоми або завищених вимог з боку батьків.
7. Рух – це життя. Нестача фізичної активності може спричинити підвищену активність. Не можна стримувати природну потребу дитини грати в галасливі ігри, веселитися, бігати, стрибати.
8. Іноді порушення поведінки можуть виявитися реакцією на психологічну травму, наприклад, на кризову ситуацію в сім'ї, розлучення батьків, погане ставлення до дитини, конфлікт з учителем чи батьками.
9. Обмірковуючи раціон малюка, віддайте перевагу правильному харчуванню з достатнім вмістом вітамінів та мікроелементів. Гіперактивній дитині надзвичайно важливо дотримуватися золотої середини в харчуванні: є менше смаженої, гострої, солоної, копченої, більше свіжих ягід та фруктів. Ще одне правило: якщо дитина не хоче їсти – не змушуйте її!
10. Підготуйте своєму непосиді "поле для маневрів": активний спорт для нього – просто панацея.
11. Привчайте малюка до пасивних ігор. Ми читаємо, а ще малюємо, ліпимо. Навіть якщо вашій дитині важко всидіти на місці, вона часто відволікається, підтримайте її ("Тобі цікаво це, давай подивимося..."), але після задоволення інтересу намагайтеся повернутися до попереднього заняття і закінчити його.
12. Навчіть малюка розслаблятися. Можливо, ваш з ним "рецепт" пошуку внутрішньої гармонії – це йога. Для когось більше підійдуть інші методи релаксації. Хороший психолог підкаже вам, що це може бути арттерапія, казкотерапія, можлива медитація.
13. Не забувайте говорити дитині, як сильно ви її любите.
Джерело: Бібліотека шкільного світу
І. Алексєєва/М. Калмікова
Немає коментарів:
Дописати коментар